Поліна Куліш: «Безпека – наш головний виклик. І в її забезпеченні жінки стоять поруч із чоловіками – на рівних»
Телефонний зв’язок з Донеччиною обривається, але ще об’єднує. У паузах між повітряними тривогами і службовими завданнями старша інспекторка батальйону патрульної поліції Краматорська і Слов’янська Поліна Куліш розповідає про роботу в місті, поруч з яким – війна.
Нещодавно Поліна отримала відзнаку від Коаліції 1325 Донеччина – стала «Чемпіонкою 1325». Цією нагородою відзначають жінок, які втілюють принципи Резолюції «Жінки, мир, безпека». І які доводять: жінки в безпеці та обороні гідні займати такі ж місця, як і чоловіки.
«Для суспільства це досі виклик, – говорить Поліна. – Стереотипи нікуди не зникли. У багатьох сферах жінки все ще змушені доводити свою професійність. Набагато частіше, ніж чоловіки. Втім війна поступово змінює уявлення про суспільні ролі. У поліції, у секторі безпеки й оборони жінки дедалі частіше стають видимими. Уже не як виняток, а як норма».
Жінки показують себе з неочікуваного для суспільства боку, розповідає Поліна та наводить приклад: дівчина, якій було всього 23. Колежанка з Харківщини. Загинула під час евакуації… Вона так само, як і жінки Донеччини, нарівні з чоловіками убезпечувала цивільних. Це був її свідомий вибір – ризикувати власним життям заради порятунку інших.
Евакуація сьогодні – одна з найскладніших частин роботи патрульної поліції в Донецькій області. Люди телефонують на 102, залишають заявки, просять вивезти їх із небезпечних населених пунктів. Хоча іноді навіть доїхати туди – виклик для самої поліції.
«Пам’ятаю, жінка залишала попередню заявку на евакуацію. Вона проживала у досить складному для доступу населеному пункті, бо дорога під постійною загрозою обстрілів. І от ця жінка виходила з небезпечної зони пішки – з рюкзачком на плечах, за руку з маленьким сином. Вона просто йшла, рятуючи свою дитину. А поліцейські рухалися їй назустріч. У такі моменти розумієш: безпека – це довіра. Коли людина телефонує до поліції і просить про евакуацію, вона довіряє. Це і тримає відчуття безпеки в громаді».
У патрульній поліції Краматорська і Слов’янська є окреме відділення зв’язків з громадськістю. Жінки, які в ньому працюють, проводять безпекові заняття для дітей і дорослих, виїжджають у прифронтові громади, розповідають людям про мінну небезпеку, навчають особистій безпеці та протидії вербуванню. На місця обстрілів також виїздить психологиня. Але зазвичай дівчата-патрульні просто заступають на зміну і ніколи не знають, чим вона закінчиться.
«Коли люди опиняються в безпеці після евакуації – маємо результат роботи всієї нашої команди», – говорить Поліна. І додає, що саме завдяки роботі жінок часто це відбувається скоординовано і злагоджено. Бо жінки краще розуміють одна одну, більше довіряють. У цьому є щоденна практика впровадження на Донеччині принципів Резолюції «Жінки, мир, безпека». І тому важливо, щоб жінки на рівні з чоловіками були залучені до ухвалення безпекових рішень.
«У нас на Донеччині багато активних жінок. Дуже компетентних. Вони підтримують одна одну, проводять об’єднуючі заходи. Це гарна основа для виконання обласного плану дій 1325. Але для того щоб обласний план дій став реальним інструментом змін, мають бути люди. Має бути відповідна безпекова ситуація в регіоні. Треба починати з існування нашого регіону, з його повоєнної відбудови та повернення людей додому. Так, головним викликом знову стане безпека. Але теперішній досвід уже показав: у її забезпеченні жінки стоять поруч із чоловіками – на рівних».


Історія Поліни Куліш прозвучала в першому епізоді подкасту «Чемпіонки 1325». Послухати повну розмову можна на ютуб-каналі SMARTA.
https://youtu.be/dvc3bEa--rQ?si=dMM4aSd8OvVboUSi

Матеріали створені за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund.
#Нам_Потрібен_ОПД
#1325_зміцнює_країну
#ЖМБ_Україна
#WPS_Ukraine

Альбіна Лагутіна: «Коли жінки залучені до планування чи комунікації з громадами, змінюється якість рішень».
«Я не знаю, чи врятувала чиєсь життя. Але дуже добре пам’ятаю 2022 рік. Тоді я ще була інспекторкою відділу запобігання надзвичайним ситуаціям і проводила інформаційно-роз’яснювальні зустрічі – онлайн і наживо. Я пояснювала дітям у школах, що таке тривожна валіза, як діяти під час артобстрілу, що робити, якщо опинилися під завалами, як поводитися у зоні мінної небезпеки. А потім розповідала про це дорослим жінкам, літнім людям, підліткам і родинам, які залишалися жити на Донеччині.
І я дуже сподіваюся, що в когось ці знання спрацювали в той момент, коли було дуже страшно й потрібно було діяти швидко. Можливо, хтось згадав мої слова про те, де ховатись. Хтось вчасно зібрав документи і врятував дитину. А хтось не пішов у небезпечну зону, бо пам’ятав про мінну безпеку. Ми цього ніколи не дізнаємось. Але я щиро хочу вірити, що це комусь допомогло».
Так говорить Альбіна Лагутіна – фахівчиня з питань гендерної рівності Центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Донецькій області.
Десять років тому, ще школяркою, вона зрозуміла: хоче обрати професію, яка дає відчуття сили, стабільності і реальної користі людям. Так у її житті з’явилася Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
«Бути жінкою у сфері безпеки – виклик. Робота під час війни, постійні надзвичайні ситуації, рішення, від яких залежить безпека людей. А ще – стереотипи: “чи впорається?”, “чи це жіноча справа?”».
Втім, система поступово змінюється. Ще п’ятнадцять років тому, розповідає Альбіна, в ДСНС фактично не було курсанток – лише студентки, які не могли проходити повноцінну професійну підготовку за бойовими спеціальностями. Жінки працювали переважно на адміністративних або кадрових посадах.
Сьогодні вони – рятувальниці, аналітикині, психологині, керівниці підрозділів. І ця присутність змінює сам підхід до безпеки.
«Коли жінки залучені до планування або комунікації з громадами, змінюється якість рішень. Ми часто звертаємо увагу на деталі, які у критичний момент можуть врятувати життя: чи є в укритті місце для мами з дитиною; як туди потрапить людина, яка погано ходить; чи зрозуміють люди наше повідомлення».
Цього року Альбіну Лагутіну відзначили званням Чемпіонки 1325 – разом із ще п’ятьма жінками Донеччини, які активно долучаються до реалізації порядку денного «Жінки, мир, безпека».
У своїй роботі Альбіна часто бачить, наскільки важливо враховувати потреби людей. Адже зараз, під час евакуацій на Донеччині, це особливо потрібно.
«За кожною людиною стоїть своя історія і свій страх. Тому підхід не може бути однаковим. Жінкам із дітьми інколи потрібна не лише допомога з речами чи транспортом, а й просте відчуття, що вони не самі. Бо коли мама в паніці, дитина теж панікує. Для людей з інвалідністю ми підсилюємо команди, підбираємо відповідний транспорт, допомагаємо фізично. Іноді вирішальною стає навіть не техніка, а людяність: як подати руку, як підтримати, як не завдати болю.
У нашій роботі так: ти робиш усе, що можеш, даєш людям знання, які можуть врятувати життя. А результат інколи можна побачити лише тоді, коли трагедії… не сталося».

Історія Альбіни Лагутіної прозвучала в першому епізоді подкасту «Чемпіонки 1325». Послухати повну розмову можна на ютуб-каналі SMARTA.
https://youtu.be/dvc3bEa--rQ?si=dMM4aSd8OvVboUSi

Матеріали створені за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та Українського Жіночого Фонду.
#Нам_Потрібен_ОПД
#1325_зміцнює_країну
#ЖМБ_Україна
#WPS_Ukraine