|
Дівчата, яким батьки не дають навчатися, "бо час вже виходити заміж". Жінки, які стикнулися із домашнім насильством та не можуть самостійно знайти вихід. Жительки прифронтових громад, яким потрібна евакуація. Захисниці, які долають гендерні стереотипи та виборюють своє право захищати Україну так, як вони хочуть та можуть. Учениці, яким пропонують вчити домогосподарство, коли у хлопців додатковий урок інформатики. Нещодавно в київській книгарні “Сенс” пройшла зустріч і презентація документального фільму «Будь її голосом» від Суспільного, який став можливим завдяки співпраці з ГО «Жінки в медіа» за підтримки Українського Жіночого Фонду.
Героїні фільму — п’ятеро жінок різного віку, з різним досвідом, з різних регіонів: голова громадської організації «Жінки Лебединщини» Олена Солоненко, спеціалістка з підвищення обізнаності в ромській мобільній бригаді у благодійному фонді «Вітри змін» Зінаїда Прокопенко, активістка громадської організації «Жінки Лебединщини» Людмила Іщенко, волонтерка, керівниця медичного напрямку благодійного фонду «Коло» Ірина Солошенко, активістка групи самодопомоги «Мальви» Катерина Бабарикіна.
У них різні історії та різні проєкти, але спільна мета — підтримувати інших, покращувати життя своїх громад, бути голосом тих, кому потрібна допомога та підтримка.
Прикладів жіночого лідерства в Україні сотні та тисячі. Це й цілком комерційні проєкти, й благодійні заходи ти діяльність громадської організації.
«Жіноче лідерство буває різним. Воно буває тихим, буває голосним. Буває лідерство у великих містах, буває у маленьких містечках, селах, невеликих громадах. Фільм не пояснює, що таке жіноче лідерство, а розповідає історії різного жіночого лідерства», — сказала керівниця департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей «Суспільного» і ведуча заходу Анастасія Гудима.
Нам всім іноді потрібна підтримка людей, близьких за духом та цінностями. Але саме тому й коли ми можемо, ми маємо бути голосом інших. Щоб наш спільний голос звучав гучніше.
|
|
 Я твердо вірю: безбар’єрність — це коли ти можеш. Це наша мета і мрія - щоб всі змогли. Змогли обрати той шлях, який хочеш. Змогли рухатися вперед, попри обставини. Змогли отримати ту вищу освіту, яка потрібна саме тобі.
І щоб відкривати ці можливості, представники та представниці 80 закладів вищої освіти України зібралися в Тернополі на заході «Центри підтримки студентів: спільні рішення для рівних можливостей».
головна мета — об’єднати зусилля університетів задля створення доступного і зручного освітнього середовища і навчального процесу для кожного і кожної.
Центри підтримки студентів — це не просто новий підрозділ. Це простір можливостей: від індивідуального супроводу студентів з особливими освітніми потребами — до консультацій і розвитку культури ментального здоров’я.
Це про те, щоб кожен міг не тільки навчатись, а й реалізовувати себе без бар’єрів. Учасники зустрічі поділилися своїм досвідом і почули успішні приклади від університетів, де Центри вже працюють. Серед них — Український католицький університет UCuniversity, Маріупольський державний університет, Київський університет будівництва і архітектури, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини та Західноукраїнський національний університет. Загалом у пілотному проєкті беруть участь 11 закладів вищої освіти.
«У наших планах масштабувати проєкт Центрів підтримки студентів на всю країну, тому сьогодні ми хочемо поділитися успішним досвідом, обговорити помилки і знайти найкращі можливості в інтересах студентів та викладачів. Ми маємо це зробити задля майбутнього наших дітей, захисників і захисниць, людей третього віку — усіх, хто хоче продовжувати навчатися», — розповів заступник міністра освіти і науки України Андрій Вітренко.
Я переконана: завдяки об’єднанню зусиль держави, громад, університетів і донорів ми зможемо створити освіту, де кожен і кожна почуватимуться гідно, впевнено і вільно.
Хочу також наголосити: долучитися до мережі Центрів підтримки студентів може будь-який заклад вищої освіти України. Для цього потрібно надіслати офіційний запит до Міністерства освіти і науки, вказавши бажання бути доданим до Переліку закладів для впровадження пілотного проєкту на 2024–2025 роки (наказ Міністерство освіти і науки України від 23.01.2024 № 75).
|
|
|
 Ще зовсім недавно це був лише задум — ідея створити простір, де молодь зможе пізнати себе, навчитися розуміти свої емоції, говорити про внутрішнє та чути інших.
Сьогодні ми впевнено кажемо:
Проєкт «Ліфт емоцій» відбувся
І він став більше, ніж серією тренінгів і заходів
Це був справжній шлях — від першого глибокого вдиху на дихальній практиці до усвідомлених «ага»-моментів у щоденнику, від тривожних питань «Хто я?» до сміливих відповідей у творчості.
За час реалізації ми встигли багато:
Провели 4 серії тренінгів для молоді 14–24 років
Провели додатковий виїзний захід у смт Райгородок
Створили освітні відео-поради для саморегуляції й підтримки ментального здоров’я
Організували натхненну екскурсію до м. Дніпро
Об’єднали десятки підлітків у простір довіри, самовираження та сили
Ми безмежно вдячні:
Учасникам — за щирість, відкритість і сміливість відчути себе справжніми
Тренерам та фасилітаторам — за чуйність і професіоналізм
Загону швидкого реагування Донецької області — за турботу, супровід і безпеку
Реалізовано в межах проєкту «Ліфт емоцій», що реалізується за підтримки ЮНІСЕФ у рамках конкурсу мінігрантів DIY Community.
«Ліфт емоцій» завершує свою подорож у цій формі, але лишає по собі нові навички, внутрішні опори та віру в себе — у серцях молоді.
Емоції — більше не ворог, а навігатор.
Ми піднялись вище. Ми стали ближчими до себе.
Це був «Ліфт емоцій». І це тільки початок.
Програма ЮНІСЕФ у Донецькій області реалізується ГО “Заходи” у партнерстві з ГО “Країна розвитку” за підтримки Донецької ОДА. |
|
Наприкінці квітня платформа «Центр єдності та національного спротиву» спільно з управлінням сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації, Державним архівом Донецької області провели онлайн-діалог «1986: Чорнобиль» для молоді Донеччини. 39 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ століття – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Радянська влада всіляко намагалася замовчати цю трагедію та її наслідки. Однак неможливо було приховати те, що радіоактивний цезій з Чорнобиля забруднив 3/4 території Європи, 8,5 мільйонів мешканців України, Білорусі, росії отримали небезпечні дози опромінення, до півмільйона з них померли від променевої хвороби. 81 населений пункт України став безлюдним, зоною відчуження – звідти було евакуйовано понад 90 тисяч жителів.
Онлайн-діалог «1986: Чорнобиль» став нагадуванням про цінність життя, важливість правди та необхідність пам'ятати уроки історії, аби не допустити їх повторення у майбутньому. Такі ініціативи сприяють формуванню свідомої та відповідальної громадянської позиції серед молоді Донеччини.
Проведення подібних заходів є надзвичайно важливим для національно-патріотичного виховання молоді. Вони не тільки розширюють історичну свідомість, але й вчать критично мислити, аналізувати минуле та розуміти його вплив на сьогодення. Обговорення Чорнобильської катастрофи в умовах сьогоденних викликів, зокрема в контексті війни та загроз, пов'язаних з ядерною безпекою, набуває особливої актуальності. |
|
