29 березня 2026 року відбулася знакова подія для Тернопільщини — нагородження лауреатів обласного конкурсу «Людина року 2025». Захід зібрав близько сотні гостей у Збаразькому замку, де присутні мали змогу побачити людей, які своєю натхненною працею та досягненнями довели: вони справді роблять світ кращим і заслуговують на це високе звання. Серед

них — військові, волонтери, працівники культури, аграрного сектору та представники духовенства. Варто зазначити, що цьогоріч було номіновано 11 учасників — військових, волонтерів, аграріїв та діячів культури.

Серед лауреатів — люди, чиї історії вражають до глибини душі. І одна з них — історія волонтерки Оксани Муравльової.

Волонтерка з Донеччини, координаторка Українського розмовного клубу «Файно», голова правління у ВГО Союз Українок, вона двічі була змушена покинути свій дім через війну. Вперше — у 2014 році, коли переїхала до Краматорська. Саме там розпочалася її активна волонтерська діяльність: Оксана шила прапори та обереги для українських військових, навчала людей української мови та вишивала сорочки для немовлят. Вдруге вона залишила рідний край уже після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Сьогодні пані Оксана живе в Бережанах на Тернопільщині, де продовжує свою важливу місію допомоги людям. Для пані Оксани Бережани стали не просто прихистком — вони стали місцем сили, а її ініціативи вже стали символами підтримки та відродження:

• «Файні обійми» — більше, ніж майстерня. Це простір відновлення для жінок, які втратили дім.

• «Народжений у вишиванці» — проєкт, що дарує тисячам немовлят тепло й любов до України з перших днів життя.

• Мапа України «Обійми» — символ єдності, країна, зшита з сердець без жодного шва розділення.

• 4000 прапорів — чотири тисячі символів віри та незламності, створених її руками для тих, хто сьогодні на передовій.

Оксана приходить до поранених воїнів не з порожніми руками, а з теплом, яке неможливо виміряти словами. Вона обіймає тих, хто бачив пекло, і нагадує: «Ви не самі». Жодна нагорода не здатна повністю виміряти те, що вона зробила. Адже є речі безцінні — людяність, відданість і безмежна любов до Батьківщини.

Щиро дякуємо організаторам конкурсу за цей щирий, добре організований і надзвичайно емоційний захід. Окрема вдячність — за небайдужість до внутрішньо переміщених осіб з Донеччини, за підтримку, увагу та створення простору, де люди, змушені залишити свої домівки, можуть відчути турботу, розуміння і прийняття. У наш складний час такі події — це більше, ніж культура. Це відновлення пам’яті, віри та надії.

Звання «Людина року 2025» — це не просто титул, а спільне «дякуємо» від серця. Визнання того, що справжні герої живуть поруч із нами.

Вітаємо, пані Оксано! Пишаємося вами!